Міхнюк Олег Іванович (27.10.1965 – 20.08.2014)
Герої не вмирають
Міхнюк Олег Іванович (27.10.1965 – 20.08.2014)
Народився в смт Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області. Після школи працював машиністом баштового крану, у 1982 році вступив до Київського політехнічного інституту.
У 1983 році був призваний до Збройних Сил СРСР. Закінчив навчальний підрозділ 44-ї повітряно-десантної дивізії (Литовська РСР), отримав звання сержанта та направлений для служби в Афганістан.
Служив заступником командира десантно-штурмового взводу 56-ї гвардійської бригади. Під час бойових дій був двічі поранений. За мужність нагороджений двома орденами Червоної Зірки та медаллю «За відвагу».
Після повернення до України працював інженером, викладав військову підготовку та займався захистом ветеранів. Був одним із засновників Української Спілки ветеранів Афганістану, ініціював створення дитячого патріотичного об’єднання «Майбутнє України».
Під час Євромайдану очолював 8-му «афганську» сотню Самооборони. У 2014 році став добровольцем батальйону «Айдар» і брав участь у боях за Луганськ.
Загинув 20 серпня 2014 року під Новосвітлівкою. Похований на Лук’янівському військовому кладовищі в Києві.
Вшанування та нагороди
- Посмертно присвоєно звання Герой України з орденом «Золота Зірка»
- Радянські нагороди: два ордени Червоної Зірки, медаль «За відвагу»
- Українські: орден «За мужність» I, II та III ступеня, медаль «Захиснику Вітчизни», пам’ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану»
- Вулиці та меморіали на його честь у Малій Дівиці та Чернігові, пам’ятна дошка на Малодівицькому ліцеї та стела в Національному університеті оборони України
